Гострий простатит - це гостре запалення передміхурової залози, викликане інфекцією. При захворюванні утворюється набряк простати, в її тканинах з’являються гнійні вогнища. Статистичні дані дають нам право стверджувати, що гострий простатит у чоловіків є поширеним захворюванням; з віком ризик його появи зростає.
Ефективність лікування гострого простатиту безпосередньо залежить від своєчасності лікування хворого. Захворювання швидко переходить в хронічну форму, лікування якої триваліше і складніше.
Форми гострого простатиту
Якщо говорити про клінічний перебіг гострого простатиту у чоловіків, то виділяють три форми (стадії) захворювання:
- катаральний;
- фолікулярний;
- паренхіматозний.
Першим виникає катаральне запалення, яке характеризується розширенням ацинусів і появою реактивного набряку інтерстиціальної клітковини. Це призводить до значного збільшення передміхурової залози. Наступний етап – швидке поширення запальних процесів на часточки і вивідні протоки простати. Йдеться, зокрема, про вивідні протоки передміхурової залози, що ведуть до заднього відділу уретри. Запальні зміни зачіпають тільки слизові оболонки. Вивідні протоки втрачають скорочувальну здатність, значно звужуються або повністю закупорюються, створюючи перешкоди для виходу секрету простати. Катаральна форма безпосередньо пов’язана з інфекційним збудником, який перемістився із заднього відділу уретри. Так як запальний процес впливає і на секрет передміхурової залози, він може спровокувати появу заднього уретриту.
Під час фолікулярної стадії вогнища запалення досягають і поширюються по окремих часточках або по всій передміхуровій залозі. З’являються гнійні вогнища, гній виходить в уретру. Збільшення простати не припиняється; тканини піддаються деструктивним змінам.
Під час паренхіматозної фази гострого простатиту запальні процеси вражають інтерстиціальну тканину передміхурової залози. Ця стадія настає після проникнення збудника інфекції контактним або гематогенним шляхом, наприклад, після операції.
Паренхіматозний простатит на початку захворювання супроводжується появою одиничних пустул, які в процесі розвитку об’єднуються і поєднуються з абсцесом простати.
Що стосується фолікулярної та паренхіматозної форм, то при їх розвитку часто виникають запальні зміни в задньому відділі уретри та шийці сечового міхура.
Прогноз і профілактика гострого простатиту
У переважній більшості випадків своєчасно проведена етіотропна терапія дозволяє ліквідувати ознаки гострого простатиту. Якщо не проводити лікування, цілком можливе виникнення абсцесу або перехід захворювання в хронічну форму.
Профілактика цього захворювання зазвичай має на увазі своєчасне лікування будь-яких інфекційних захворювань в організмі, а також виявлення і лікування венеричних захворювань і уретриту. Чоловікові необхідно вести здоровий спосіб життя, особливо приділяючи увагу підвищенню фізичної активності. Також розвитку захворювання перешкоджає регулярне статеве життя і відсутність незахищених випадкових контактів. Суворе дотримання правил особистої гігієни – ще одна важлива вимога до чоловіка в будь-якому віці.
Причини захворювання
Гострий простатит у чоловіків може виникнути в будь-якому віці. Причиною часто є проникнення різних інфекційних збудників. Це кишкова паличка, але також можуть бути стрептококи, стафілококи, гриби Candida, хламідії, трихомонади. Найпоширенішим шляхом надходження є вивідні протоки. Також збудник може потрапити в передміхурову залозу з сечового міхура, в якому протікає запальний процес (наприклад, гострий цистит). Також інфекція може поширюватися з гнійних вогнищ, розташованих в безпосередній близькості.
Запальний процес в простаті, викликаний наявністю мікроорганізмів, може виникати з різних причин. Фактори, що підвищують ризик, включають:
- оперативні втручання в області уретри;
- незахищений статевий акт, запальні захворювання сечостатевої сфери у партнера;
- використання уретрального катетера;
- камені простати та ін.
Виникнення гострого простатиту може бути не пов'язане з інфекціями. Воно може виникати як наслідок малорухливого способу життя, переохолодження, різних розладів, що призводять до застійних явищ в області малого тазу.
Симптоми гострого простатиту
Так як існують різні стадії гострого простатиту, то симптоми захворювання часто залежать від них. Але є спільні риси, які об'єднують усі форми. Перш за все, це біль, загальна інтоксикація, а також проблеми з процесом сечовипускання.
Катаральна форма зазвичай супроводжується сильним болем, відчуттям тяжкості в області промежини, частим сечовипусканням, що супроводжується хворобливими відчуттями. Під час пальпації лікар може помітити збільшення передміхурової залози. Результати аналізів секреції можуть показати високий рівень лейкоцитів.
Симптоми гострого простатиту при фолікулярній формі більш виражені. Чоловік відчуває біль в промежині, іррадіює в крижі або статевий член. Процес сечовипускання супроводжується болем, сеча затримується, часто виникають труднощі з дефекацією. З’являється загальне нездужання, підвищується температура. При пальпації передміхурова залоза збільшена, її контури стають асиметричними. Може виникнути вогнищевий біль. Аналізи показують підвищення рівня лейкоцитів і наявність гнійних ниток в сечі.
Паренхіматозна форма супроводжується різким підвищенням температури тіла, показники можуть досягати 39,5 градусів. Загальні симптоми виражені: озноб, втрата апетиту, занепад сил. Сечовипускання затримується, процес супроводжується сильним болем. Також утруднюється дефекація, і запори стають сильними.
У таких випадках необхідно терміново почати лікування гострого простатиту. Якщо процес запущений, висока ймовірність розвитку абсцесу простати, парапростатиту, флебіту парапростатичного венозного сплетення. Якщо пацієнт не звертається до лікаря, хвороба переходить в хронічну форму, і ймовірність повного одужання значно знижується.
Діагностика гострого простатиту
При зверненні пацієнта до уролога лікар ставить діагноз гострий простатит, визначаючи, на якій стадії знаходиться захворювання. Інформацію спеціаліст отримує після проведення комплексного дослідження. Методи діагностики в цьому випадку складаються з фізикальних, інструментальних і лабораторних досліджень.
Фізичне обстеження полягає у вивченні стану передміхурової залози з прямої кишки. Таким чином, фахівець отримує можливість оцінити розмір, форму, консистенцію органу, наявність больових відчуттів. В результаті аналізу виділеного секрету легко визначити зменшення кількості лецитинових зерен і підвищення рівня лейкоцитів.
Пальпація залози також передбачає збір і передачу сечі на дослідження. У більшості випадків про гострий простатит сигналізує підвищення рівня лейкоцитів. Також призначають посів сечі, ПЛР і посів крові, аналіз виділень з уретри.
Інструментальні методи при цьому захворюванні представлені ультразвуковою діагностикою, яка проводиться трансректально. Якщо у пацієнта спостерігається сильний біль, вибір методу обстеження – трансабдомінальний метод.
Коли постає питання про хірургічне втручання, необхідно провести КТ і МРТ органів малого тазу.
Лікування гострого простатиту
Лікування гострого простатиту проводиться в стаціонарних умовах. Це пов'язано з двома факторами. По-перше, є ризик серйозних ускладнень, які можуть позначитися на здоров'ї чоловіка, а згодом - на репродуктивній функції і якості ерекції. По-друге, захворювання складне, супроводжується яскраво вираженою симптоматикою і хворобливими відчуттями. Лікування гострого простатиту починають з медикаментозної терапії, призначення хворому етіотропних засобів. Найважливішу роль відіграють антибактеріальні засоби, які пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів.
Для зменшення вираженості больових відчуттів, а також позбавлення від спазмів хворому рекомендують приймати спазмолітики і знеболюючі засоби. Іноді для полегшення стану використовують теплові клізми і ректальні супозиторії. Після подолання гострих симптомів стає можливим застосування фізіотерапії. Ці процедури посилюють мікроциркуляцію, покращують місцевий імунітет, сприяють зняттю запалення. Серед фізіотерапевтичних методів лікування гострого простатиту найбільш ефективними є масаж простати, а також мікрохвильова терапія та електрофорез. Протягом багатьох років особливо популярним заходом, який допомагає усунути застійні явища, вважається масаж простати; також рекомендується регулярно використовувати в якості профілактики чоловікам, які досягли сорока років.
При проблемах з процесом сечовипускання катетер не використовують; натомість краща троакарна цистостомія.
Одужанням вважається регенерація тканин передміхурової залози, повне відновлення її функцій, при цьому лабораторні дослідження свідчать про відсутність інфекційних збудників, а секрет простати повертається до свого нормального складу.
Хірургія не є широко використовуваним методом лікування простатиту. Це не завжди приносить результат. Хірургічне лікування дає позитивну динаміку менш ніж у половині випадків. Найпоширенішим побічним ефектом операції є еректильна дисфункція, також часто зустрічається ретроградна еякуляція, при якій під час еякуляції сперма потрапляє в сечовий міхур, іноді відбувається звуження сечоводу. Хірургічний метод не гарантує від рецидиву. Тому до оперативного втручання вдаються лише в окремих випадках, наприклад:
- виникнення абсцесу простати, який необхідно розкрити і очистити;
- відсутність результату від лікування консервативними методами у вигляді медикаментів, народної медицини, фізіотерапевтичних процедур;
- розвиток серйозних ускладнень;
- наявність вогнища запалення в області малого тазу;
- формування парапроктиту (гнійного абсцесу в осередках, локалізованих навколо прямої кишки);
- наявність крові в сечі;
- затримка сечовипускання і припинення сечовипускання (анурія);
- наявність каменів у сечовому міхурі, нирках, причиною яких став простатит;
- підозра на злоякісну пухлину.